Ранок починається не з кави,
Дзвоню до тих, кого люблю.
Дзвоню спитать у них: як справи?
І Господа тихесенько я молю.
Молю, щоб було усе добре,
Щоб закінчилась ця клята війна.
Хай Мати Божа нас усіх пригорне,
Усе погане щезне хай до тла.
Ранок починається не з кави,
Ранок починається з думок.
Щоб мир, добро було із нами,
Хай береже усіх нас Бог.
Цей щемливий вірш написав третьокласник опорного закладу Балашівський ліцей Богдан Артклебер. Поезія хлопчика разом з сотнями іншими віршів та прозових творів увійшла до XXVII збірника Міжнародних громадських учнівських читань «Я голосую за мир».
Участь в учнівських читаннях беруть діти з першого по одинадцятий класи. Цього року, за словами організаторів, до них надійшло кількасот творів від школярів з усієї України. Захід присвячений 30-річчю заснування Міжнародного економіко-гуманітарного університету ім. С.Дем’янчука. У стінах вишу такі читання відбуваються вже 27 раз. Започаткував цю традицію засновник університету Степан Дем’янчук у 1997 році. Саме він створив наукову школу з проблем педагогіки миру.
За словами організаторів, атмосфера нинішніх читань відрізнялася від попередніх. Адже написати про війну дітям, надзвичайно непросто. Зі сцени звучала величезна кількість послань воїнам. У них діти висловлювали свої побажання, страхи й надії, бачення майбутнього.
Подекуди наївні, але такі змістовні та глибокі слова, не могли не розчулити дорослих слухачів у залі. Адже не дивлячись на вік, юні письменники по-своєму осмислюють весь масштаб війни.
У всіх країнах зараз березень,
А у нас – ранок 24-го.
Десь граються веселі діти,
А у нас півжиття вже стертого.
Десь чути як птахи співають,
Десь плани і мрії з’являються.
Хтось радіє, бо може радіти,
Ми ж не можемо – душі розчавлені.
У когось весна, щастям сповнена,
Хтось чекає новий подарунок.
В нас зима ще…Весна закривавлена.
І надія на – порятунок.
Та я вірю! Ми все подолаємо!
Сонце правди зійде несподівано.
Бо ми вільний народ, всі це знаємо!
Перемога настане – ми віримо!
(Анастасія Гончарук, 8 клас, Рудківська гімназія)
