Арт, піскова терапія та кабінет із домашнім обладнанням. Як ІРЦ на Рівненщині соціалізує дітей

Віталік, у якого тяжкі порушення опорно-рухового апарату, старанно намагається взяти м’ячики саме лівою ручкою. На ній – обтяжувач. “Я його змушую працювати”, – розповідає реабілітолог Наталя Клімчук.

За неповних пів року, поки хлопця привозять на корекційно-розвиткові заняття, є великий прогрес. Віталік сам дуже хоче ходити, і йому допомагають фахівці Клеванського ІРЦ на Рівненщині. Центр почав працювати з січня 2019 року. Зараз, крім дітей з особливими освітніми потребами зі свого ОТГ, обслуговує і з сусідніх.

Як налагоджена робота цього ІРЦ дізнавалася журналістка “Нової української школи”.

ДОПОМОГТИ КОЖНОМУ

Уперше до Клевансього інклюзивно-ресурсного центру Віталіка привезла мама. Хлопчик не хотів їхати – думав, що це буде нецікаве навчання і важкі вправи.

“Віталік дуже старанний. Усі вправи виконує ретельно. А як він радіє, коли вдається! Він хоче ходити і докладає багато зусиль”, – каже пані Наталя.

Заняття триває 20-25 хвилин. Реабілітолог регулярно нагадує Віталіку тримати рівно спину. Після заняття на реабілітаційній системі “Павук”, хлопець показує, як уже може зробити кілька кроків на брусах, нанизувати кольорові резинки на палички, кататися на м’ячі. Наприкінці – насоджується грою з м’ячиками в сухому басейні.

Після 5-ти місяців занять семирічний Віталік став витривалішим і фізично вправнішим, розповідає пані Наталя.

Директорка ІРЦ Надія Шагай веде нас до ресурсної кімнати. На всіх дверях – таблички, які дублюються шрифтом Брайля.

Учитель-дефектолог, олігофренопедагог Марія Павлюк проводить заняття з вивчення кольорів зі Златою. У дівчини – порушення комунікативних навичок. Розповідає, що часто на своїх заняттях використовує музико- і казкотерапію.

“Дивимось казку, проспівуємо пісеньку, відтворюємо сюжет на магнітній дошці, проговорюємо. Доводиться часто вмикати свої артистичні здібності”, – пояснює пані Марія.

А ще – нагадувати батькам, щоб вони більше спілкувалися зі своїми дітьми.

“Часто в родинах розмови зводяться до звичних фраз: “Ти поїв?”, “Що в садочку чи школі?”. Дорослим знову потрібно вчитися розмовляти зі своїми дітьми, вести бесіду, цікавитися життям дітей, ділитися пережитим моментом, ситуацією чи днем”.

А ще пані Марія радить батькам частіше радіти маленьким досягненням їхніх дітей і бути вдячними за них.

На корекційному занятті з Надійкою вчитель-дефектолог, тифлопедагог Оксана Сульжина проводить кольоротерапію.

“Діти люблять малювати і гратися. Ми часто об’єднуємо ці заняття. Є стежка з різнокольорових геометричних фігур на підлозі і треба наступати на ті, що вивчили. Так закріплюємо знання в русі”, – розповідає пані Оксана.

Вона також показує лінійки з прив’язаними кольоровими стрічками, якими в повітрі можна малювати різні геометричні фігури.

Практичний психолог Алла Яремович використовує арт- і піскову терапію. Проводить як групові, так і індивідуальні заняття. Цінність цих методів, каже пані Алла, – у тому, що вони нормалізуовують психо-емоційний стан, вчать самовираження і кращого самопізнання.

Використовуючи методику “пісочниця” з дошкільнятами, можна навчити їх ставитися по-іншому до різних ситуацій через сюжетні малюнки, розповідає психолог.

“Ви, напевно, помічали, як маленькі діти люблять гратися у звичайній пісочниці. Це тому, що вони в цей момент занурені у власний “пісочний” світ, де немає місця тривозі і смутку”.

Важливо долучитись до дитини в її грі, щоб у неї була підтримка. Для дитини дуже важливий емоційний контакт.

Вчитель-логопед Оксана Бендюг із Вікою перед заняттям роблять кілька нейрогімнастичних вправ на взаємодію обох півкуль мозку. У дівчини – порушення слухового аналізатора.

“Мама Віки скоро теж буде логопедом”, – жартує пані Оксана. Завжди старанно стежить, щоб донька виконувала завдання від удома.

“Видно, коли діти з батьками вдома займаються, а коли – ні. Тому ми працюємо в тісній взаємодії з батьками”, – додає логопед.

ОСНАЩЕННЯ КАБІНЕТІВ

У кабінеті ЛФК є реабілітаційні бруси, степпер, сухий басейн, шведська стінка. Особлива гордість центру – реабілітаційна система “Павук”, набір еластичних тяг із ремнями для кріплення дитини.

“У разі повного підвішування дитина буквально опиняється у стані невагомості, що розслаблює м’язи і водночас, коли треба, дає їм потрібне навантаження”, – каже реабілітолог Наталя Клімчук. Днями до центру привезли бігову доріжку.

Чоловік пані Наталі – учитель праці, тому в кабінеті багато зробленого його руками: балансир, відомий як балансувальна дошка Більгоу (Белгау), – пристрій для вправ для стимуляції мозочка; дерев’яна стійка з ячейками для розвитку просторової орієнтації.

У ресурсній кімнаті є інтерактивне обладнання: машинка для прання, праска, дошка для прасування, пилосмог, інтерактивний супермаркет.

“Через гру відбувається соціалізація дітей. Ми ходимо в супермаркет за покупками, виконуємо домашні обов’язки – прибираємо, доглядаємо за молодшими братиком чи сестричною. У нас є інтерактивний пупс”, – показує вчитель-дефектолог Оксана Сульжина.

У коридорі – сенсорна панель із розвитковими програмами.

У кабінеті логопеда і психолога є багатий тифлоінструментарій: книжки, абетка, кубики зі шрифтом Брайля, прилади для письма, геометричні фігури, геометричні прилади для слабозорих дітей, тактильні набори, сенсорний м’яч.

Інтерактивна пісочниця допомагає розпізнавати, з яким настроєм дитина прийшла на заняття, чи хоче гратися – залежно від того, який колір світла вибирає, який рельєф будує.

“Ми завжди прислухаємось до настрою дітей і радимо це робити батькам, – каже психолог Алла Яремович. – Особливо, коли діти виявляють природну зацікавленість. Не можна відповідати дітям “Я не знаю, відстань”, оскільки тоді поступово згасатиме природний інтерес до пізнання”.

ДОПОМОГТИ УСІМ

Ще 2015 року в Рівненській області почали запроваджувати інклюзивне навчання у школах. Паралельно його експериментально впроваджували і в дошкіллі, розповідає директорка ІРЦ Надія Шагай.

До роботи в центрі пані Надія, вчителька початкових класів та дефектолог за фахом, очолювала обласний ПМПК. Має багаторічний досвід роботи із дітьми з порушеннями слуху в спеціалізованій школі.

Клеванський ІРЦ обслуговує 5100 дітей. Крім Клеванської ОТГ, тут надають послуги дітям із сусідніх Деражненської, Бугринської громад та села Зоря. Це стало можливим завдяки укладанню міжбюджетних трансфертів.

“Ми також надаємо безкоштовно деякі послуги, поки в сусідів сформується ОТГ. Мене підтримала в цьому сільська адміністрація”, – каже пані Надія.

Дітей обстежують не тільки в самому ІРЦ, а і на виїздах. На них фахівці центру здійснили близько 200 комплексних психолого-педагогічних оцінок розвитку дитини.

“Маючи таке обладнання і таких фахівців, ми не можемо відмовляти”, – розповідає заступниця селищного голови Ірина Тимощук.

“Нам дуже потрібен автомобіль. Ми могли б обладнання поставити і переміщати його, надаючи необхідну допомогу всім, хто її потребує”, – додає вона.

Увесь штат ІРЦ укомплектовано. Це тому, що тут небайдужий колектив, каже пані Надія.

“В інклюзії не можуть працювати сторонні люди. Сюди йдуть працювати ті, хто розуміють, яка і для чого потрібна допомога дитині. Буває, я ще не договорила, а вони вже зробили”.

ВЗАЄМОДІЯ З БАТЬКАМИ, САДКАМИ ТА ШКОЛАМИ

Доки діти на заняттях, батьки чи бабусі з дідусями, можуть долучитися до роботи над роздатковим матеріалом або оформленням центру. Цього разу – вирізають до Великодня з паперу яйця та кроликів. У планах – організовувати дозвілля для батьків.

Мама шестирічної Віки пані Ольга почула про Клеванський ІРЦ у Рівному. Їздили туди на заняття з сурдопедагогом. Уже пів року займаються тут. Із гордістю розповідає, як дівчина починає вимовляти перші речення.

“Коли приходимо до бабусі, вона дуже чітко вимовляє: “Мамі каву, а мені – чай”. Віка поволі перестає бути сором’язливою”.

У центрі жінку переконали, що доньку потрібно віддавати в садок.

“Характер у мене спокійний. Дякуючи Надії Іванівні, стараємось пробитися. Ми користуємося порадами і розуміємо, що маємо відстоювати права своїх дітей“, – каже пані Ольга.

САДОК З ІНКЛЮЗИВНИМ НАВЧАННЯМ

У Клеванській ОТГ, що об’єднує селища Клевань і Оржів, у школах п’ять інклюзивних класів, де навчаються семеро дітей з ООП. У садках – шість груп, в яких одинадцять дітей з особливими освітніми потребами.

Оржівський садочок дуже чекали, бо будувався він ще з 2012 року. З вересня минулого року тут дві інклюзивні групи, в яких займаються двоє дітей з порушеннями опорно-рухового апарату і з тяжкими мовленнєвими порушеннями. Ще троє чекають висновків після проходження комплексної оцінки.

Директорка Руслана Гогу визнає, що спочатку боялася і дошкілля, й інклюзії. 25 років працювала у школі вчителькою. Але фахівці центру неодноразово приїздили сюди, щоб проконсультувати.

У садку є облаштована ресурсна кімната, де психолог проводить корекційно-розвиткові заняття.

“Тут є куточок усамітнення, різні розвиткові ігри. Звернулись до місцевих підприємців, і тепер маємо сенсорний ящик для розвитку дрібної моторики”, – каже пані Руслана.

А от що важко – знайти логопеда.

Працівники закладу, з якими ми зустрічаємось, кажуть, що в усіх педагогічних навчальних закладах мають приділяти більше уваги інклюзивному навчанню. Адже базового курсу замало, оскільки до кожної дитини потрібен особливий підхід.

І додають: важливо, щоб була обов’язкова практика для всіх студентів педвишів у школах і садках, де є діти з особливими освітніми потребами.

Ольга Головіна, “Нова українська школа”

Усі фото: Антон Трофімчук